Михайло Рудницький

до 120-річчя від дня народження

 

  11 лютого 2009 р. у Дзеркальній залі Університету відбулася урочиста академія з нагоди 120-річчя від дня народження професора М. Рудницького.

Михайло Рудницький (7.01.1889 – 1.02.1975) – громадський діяч, літературознавець, дослідник, критик, письменник, перекладач, автор монографій „Між ідеєю та формою” (1932), „Від Мирного до Хвильового” (1936), збірок віршів „Очі та уста” (1932), мемуарів „Письменники зблизька”, „У наймах Мельпомени”, новел, нарисів, оповідань, численних статей, перекладів, театральних і кінорецензій.

1914 р. Михайло Іванович закінчив Львівський університет, згодом написав дисертацію на тему „Іван Франко як письменник і критик”, за яку отримав звання доктора філософії. У 1910 – 1911 рр. та 1919 – 1922 рр. перебував у Парижі та Лондоні, де здобув глибокі знання світової літератури. 1922 – 1929 рр. – завідував літературним відділом газети „Діло”, 1939 – 1940 рр. – працював у редакції газети „Вільна Україна”. З 1944 р. М. Рудницький очолював кафедру англійської філології у Львівському державному університеті імені Івана Франка, до 1974 р. обіймав посаду декана факультету іноземних мов.

На урочисту академію вшанувати пам'ять М. Рудницького зібралися люди, які в той чи інший спосіб знали професора. Це – викладачі з кафедр англійської, німецької, французької філології, всесвітньої літератури, українського літературознавства, в минулому – колеги, аспіранти і студенти М. Рудницького, тобто ті, кому поталанило спілкуватися з цією надзвичайно цікавою особистістю.

Урочистість поєднала в собі три аспекти, а тому і складалася з трьох частин. Під час вечора присутні заслухали наукові доповіді, які висвітлювали різні грані діяльності М. Рудницького, між доповідями лунала оригінальна поезія та переклади М. Рудницького з перлин світової лірики, зокрема з Поля Верлена, Вольфганга Гете та ін. Їх озвучили доцент кафедри французької філології Г. Кость, аспірантка Ю. Наняк і студенти (В. Шатрук, Н. Яцишин, І. Цвик, В. Коцюба, Ю. Мудрий) кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура. Не зважаючи на певні мовні та стилістичні неточності, це були перші україномовні переклади цих творів, і вони стали доступними українським читачам вже на початку ХХ ст. Також прозвучав монолог Гамлета у блискучому англійському виконанні Олеся Волоса, асистента кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Г. Кочура. Оживив публіку діалог гробокопів з Шекспірового „Гамлета”, виконаний студентами кафедри у перекладі, основною рисою якого є майстерне відтворення гри слів – однієї з характерних рис стилю автора.

З вітальним словом виступив декан факультету іноземних мов Володимир Сулим. Підкресливши вагому роль Михайла Рудницького у розвитку української філологічної науки, він наголосив на його перекладацькій спадщині: „Направду, це велике благо – розуміти мови інших народів, мати змогу передавати думки і почуття інших людей…”

 

 

Про цікаві факти з життя професора М. Рудницького в контексті ХХ ст. розповіла дослідник  перекладознавчого аспекту діяльності М. Рудницького, аспірантка кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Анастасія Василик. Дослідниця працює над темою з 2004 року під керівництвом професора Р. П. Зорівчак, а до того перекладацька діяльність М. Рудницького залишалася невідомою. „Михайло Іванович Рудницький – надзвичайно цікава, значуща і непересічна постать у культурному житті України ХХ ст. Не було такої події в культурному житті Галичини і не тільки, яка б пройшла осторонь уваги М. Рудницького. Він був автором найбільшої кількості перекладів, уміщених на сторінках галицької періодики; вражає також розмах перекладацьких зацікавлень, що охоплювали твори від австрійської до японської літератур…” – зазначила А. Василик.

Вплив культурної атмосфери Львова на формування світогляду письменника та літературні уподобання Михайла Рудницького розкрив у своїй доповіді „Михайло Рудницький – літературознавець” завідувач кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства філологічного факультету, член-кореспондент АН України, професор Микола Ільницький. Через епоху змін політичних режимів, суспільних зламів, у якій він жив, письменникові довелося зазнати чимало принижень і докорів від радянської влади. Найбільше критики дісталося йому як автору праць „Між ідеєю та формою” та „Від Мирного до Хвильового” – своєрідним відповідником праці М. Зерова „Від Куліша до Винниченка”. Ця монографія Михайла Рудницького – надзвичайно цікава психолого-літературознавча праця, з гострим і сміливим поглядом на українське красне письменство в контексті світової літератури.

 

 

Завідувач кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура професор Роксолана Зорівчак виступила з доповіддю „Трагедія „Гамлет” В. Шекспіра в перекладі Михайла Рудницького в контексті української Гамлетіани”.

Проаналізувавши історичний шлях української шекспіріани, професор зазначила, що українську гамлетіану започатковано у Львові (перша спроба у 1865 р. П. Свенціцького). Окрім М. Рудницького, „Гамлета” перекладали М. Старицький, П. Куліш, Ю. Федькович, Л. Гребінка, Г. Хоткевич, В. Вер, Юрій Клен (Освальд Бургардт), Г. Кочур, Ю. Андрухович. Роксолана Петрівна підкреслила, що плідним в українській гамлетіані був 2004 рік, адже було віднайдено переклад Михайла Рудницького, прем’єра якого відбулася у Львові 1943 р. Цей факт довго замовчувала радянська перекладознавча література.  Як результат, він практично невідомий у нас для шекспірознавців та інших дослідників. „Такі ми вже, забудькуваті…” – підсумувала Р. Зорівчак.

Михайло Рудницький перекладав із таких мов: англійської, данської, іспанської, італійської, німецької, польської, російської, румунської, угорської, французької, шведської, (майже всі переклади було опубліковано в газеті „Діло”). Повертаючись до „Гамлета”, Роксолана Петрівна зазначила, що не все досконале в перекладі М. Рудницького, однак „значення перекладу, з яким може ознайомитися читач тепер, велике: у ньому є дуже цікаві інтерпретаційні знахідки, цікаві словесні сполуки”.

На завершення першої частини урочистої академії про театральну шекспіріану Михайла Рудницького розповіла кандидат мистецтвознавства М. Гарбузюк. У статті „За повнокровного Шекспіра” Рудницький зазначив, що в репертуарі деяких театрів є постановка „Гамлета”, тому доречно обговорити труднощі, пов’язані зі сценічним втіленням цієї п’єси. Професор також підкреслює, що в перекладі треба враховувати дух мови і вимоги сцени, стверджує, що оригінальний текст В. Шекспіра дає широкі можливості передати його в перекладі досить вільно…

 

 

У другій частині урочистого заходу своїми цікавими спогадами, що оживили портрет професора, поділилися дружина М. Рудницького Людмила Володимирівна, яка відзначила глибокий людський потенціал його особистості. Потім виступив студент М. Рудницького, а згодом колега по роботі, заслужений професор Університету І. Денисюк. Згадували про вчителя і колегу завідувач кафедри української літератури імені акад. М. Возняка Т. Салига, професор цієї ж кафедри А. Скоць, в минулому – аспірант М. Рудницького, а згодом - доцент кафедри англійської філології Л. Смикалова. Надзвичайно цікаві розповіді сучасників допомогли розкрити джерело пізнання рис характеру професора, його творчої манери, перекладацького доробку. Спогади найближчих частково змалювали ту складну духовну атмосферу, в якій працював Михайло Іванович. Звісно, чимало залишилося нерозгаданим…

Урочиста академія закінчилася презентацією книги В. Шекспіра „Гамлет” в українському перекладі М. Рудницького. Він різниться від попереднього перекладу, опублікованого 2004 р. в „Просценіумі”  тим, що текст подано повністю. Видання здійснено за сприяння видавничого центру Університету. Сюди вміщено передмову А. Василик, яка подає детальний аналіз перекладознавчого аспекту діяльності М. Рудницького, а також розглядає цей переклад в контексті української гамлетіани. Післямова Б. Козака висвітлює історію театральної прем’єри цього перекладу.

 

Текст: Юлія Мілянич, Анастасія Василик